Лібералізувати та спростити систему валютного регулювання в Україні запропонував Національний банк, підготував законопроект «Про валюту» і виставив на громадське обговорення свої ініціативи.
Причиною підготовки змін стала недосконалість чинної нормативної бази (акти накопичилися в кількості більше 100 штук, середній їх вік становить 15 років) і необхідність привести законодавство у відповідність до вимог Європейського союзу, що в кінцевому підсумку дасть можливість інтегрувати Україну до внутрішнього ринку ЄС.
Головний принцип підготовлених змін – лібералізація валютного регулювання, тобто зняття багатьох обмежень у проведенні валютних розрахунків. Він виражається в таких положеннях законопроекту «Про валюту»:
- закріпленні свободи проведення валютних операцій за правилом «дозволено все, що прямо не заборонено»;
- проведенні всіх розрахунків на території України в гривні, крім здійснення іноземних інвестицій, надання фінансових та банківських послуг, проведення операцій Укрпошти та небанківських установ, а також інших випадків, встановлених НБУ;
- видачу тільки двох типів ліцензій – банківської та валютної (для небанківських фінустанов).
Для українських громадян перераховані нововведення означають, що:
1) вони зможуть без будь-яких обмежень проводити валютні операції (зараз, наприклад, 50-ма тисячами доларів обмежена максимальна сума, яку можна вкласти в іноземні інвестиції протягом року). Але при перевищенні певної суми повинні задекларувати свої витрати;
2) не потрібно буде отримувати індивідуальні ліцензії для інвестування за кордон. Тобто, щоб купити нерухомість в Туреччиніабо на Кіпрі, наприклад, не доведеться подавати в банк додаткових документів та отримувати дозвіл на проведення розрахунків. Оплата буде проводитися в загальному порядку, Нацбанк потрібно тільки повідомити про здійснення операції.
Окрім цього, нерезиденти України зможуть користуватися такими ж правами на валютному ринку, як і резиденти, а до компаній не застосовуватимуться санкції за порушення термінів розрахунку за експортними та імпортними операціями.
Проект закону «Про валюту» знаходиться зараз на стадії розгляду ВР та, якщо його буде прийнято, купити нерухомість за кордоном українцям стане набагато простіше.
Мати квартиру в Одесі, наприклад, і прожити все життя в улюбленому місті – звичайно, здорово. Але якщо ви хочете самовдосконалюватися, отримувати новий досвід та яскраві враження, то варто хоча б трохи часу пожити за кордоном. Декількох тижнів відпустки вам не вистачить, щоб вжитися в закордонну атмосферу, а ось пари місяців або року буде для цього цілком достатньо.
Що ж саме дасть вам проживання в чужій країні? Для відповіді на це питання ми назвемо лише п’ять основних пунктів, які одночасно є й причинами відправитися за кордон і пожити там.
Отже, поживши в іншій країні, ви:
1) отримаєте навички, необхідні для виживання – не зациклюватися на дрібних невдачах, лояльно ставитися до «не таких» людей, тактовно висловлювати свої думки. За кордоном ми виходимо зі звичного кола спілкування і способу життя, часто стикаємося з відмовами, звикаємо звертати менше уваги на інших людей та більше займатися своїм життям. Так на нас впливає навколишнє суспільство і система, що склалася в більшості розвинених країн;
2) поліпшите свої знання мови та навички спілкування нею. Живучи в країні, де говорять іноземною мовою, ми теж починаємо нею розмовляти. Це тільки у відпустці ми можемо обійтися завченими в школі фразами, а тривале проживання вимагає більшого словарного запасу, бо коло питань, які потрібно вирішити, буде значно ширшим. Плюс, занурення у мовне середовище – це найкраща практика;
3) подивитесь, як живуть там люди, як вибудовують побут, спілкування один з одним і зможете перейняти позитивний досвід, коли повернетеся на батьківщину;
4) станете більш самостійними й навчитеся краще розпоряджатися грошима. За кордоном не буде численних знайомих, які зможуть на наше прохання вирішити будь-яку проблему або допомогти грошима. Доводиться навчитися піклуватися про все це самому;
5) відкриєте для себе нову культуру та країну в цілому. Особлива природа, місцеві пам’ятки, національна кухня – щоб оцінити це повною мірою знадобиться не один тиждень. Якщо ми хочемо відчути країну цілком, варто пожити там, планомірно відвідуючи кожен її регіон, відомі і не дуже місця.
Цікаву відповідь на це запитання вивели фахівці галузі, проаналізувавши статистику за останні кілька років. Вийшло, що кожен день іноземному громадянину продається в середньому 50 об’єктів нерухомості, розташованих на території Туреччини.
Така цифра – результат простих математичних розрахунків. Згідно зі статистичними даними, що охоплюють січень 2013 р. – червень 2017 р. іноземці придбали близько 82-х тисяч об’єктів нерухомості. Цей показник поділили на кількість днів у зазначеному періоді часу та отримали 50 об’єктів на день. Втім, особливе зростання обсягу продажів припав саме на цей рік.
Найчастіше іноземними громадянами купується квартира в Аланії, Анталії, Стамбулі, Бурсі та деяких інших містах, а житлові об’єкти переважають над комерційними. Купують у Туреччині переважно громадяни Іраку, Кувейту, Саудівської Аравії, Росії, Великобританії та Німеччини.
З точки зору вартості на проживання, Кіпр не можна назвати найдешевшою країною Європи, але й до занадто дорогих він теж не належить. Наприклад, нерухомість на Кіпрі в новобудові та якомусь елітному районі (Лімассолі, Пафосі) продається по 2-6 тисяч доларів за квадратний метр. А в невеликому містечку навіть на узбережжі можна підібрати варіант від 1 тисячі доларів за квадрат квартири.
Втім, житло потрібно не тільки придбати, але й утримувати. На Кіпрі рахунки по комуналці приходять раз на два місяці та залежать від сезону. Централізованого опалення та гарячої води на острові немає. Обігріваються квартири кондиціонерами, гарячими підлогами або іншими автономними системами, які працюють, як правило, від електричних мереж.
Приблизні комунальні витрати за місяць для сім’ї з 4-х осіб, яка мешкає в апартаментах, складають:
- 100 євро за електроенергію;
- 30-40 євро за воду;
- 50 євро за інтернет і телефон;
- 25-60 євро за утримання місць загального користування (зазвичай, стягується в сучасних житлових комплексах з управляючою компанією).
Якщо квартира маленька та ресурси витрачаються ощадливо, плату за комунальні послуги можна знизити до 45-60 євро. Утримання будинку площею 100 м2 коштуватиме не менше 150 євро на місяць.
Податок на нерухомість Кіпру був скасований в 2017 році й тепер не входить до складу витрат на утримання житла.
Покрити витрати можна, здаючи квартиру в оренду. Середні по країні ціни для однокімнатного житла – 350-450 євро на місяць. У курортний сезон ця сума збільшується у 2-3 рази.
У нинішньому курортному сезоні Кіпр побив свій же рекорд – цілих 63 пляжі на ньому були відзначені Блакитним прапором. Це означає, що купуючи тут у моря нерухомість, ви отримуєте можливість жити та відпочивати на найбільш екологічно чистих курортах Європи.
Хоча Кіпру й далеко до європейського максимуму (Іспанія «зібрала» близько 600 Блакитних прапорів), він теж вважається рекордсменом. Серед усіх країн Європи саме Кіпр лідирує за співвідношенням загальної кількості пляжів із тими, котрі відзначені екологічної нагородою.
Найбільше Блакитних прапорів отримали пляжі Айя-Напи. Не залишилися осторонь Пафос, Ларнака, Лімасол, Пейя, Поліс та інші кіпрські курорти. Всі пляжі, що відзначилися, можна дізнатися по піднятим над ними справжніми блакитними із символом нагороди прапорами.
Блакитний прапор є своєрідним міжнародним сертифікатом. Вона вручається Фондом екологічної освіти вже три десятиліття поспіль тим пляжам, причалам, що годяться для безпечного купання й відповідають високим стандартам. При присвоєнні Блакитного прапора враховуються багато різних критеріїв. Якщо ви потрапляєте на відзначений пляж, можете бути впевнені, наприклад, у тому, що в морі тут можна купатися без побоювань, на воді є буйки та працюють рятувальники, а самі набережні прибираються щодня.
В Україні у 2017 році Блакитного прапора удостоїлися 10 пляжів, включаючи міський пляж Чорноморська (Одеська область).
